03 січня 1977 року в селищі Сарата народився Артур Іванов — хлопець, який виріс серед знайомих вулиць, рідних людей і тепла малої батьківщини. Тут пройшли його дитинство, юність, перші кроки дорослого життя.
Більше двадцяти років Артур проживав в Одесі разом із дружиною. У подружжя народився син, якого назвали на честь батька — Артур. Для родини він був опорою, доброю та лагідною людиною, яка ніколи не просила зайвого, не скаржилася, а власними силами вибудовувала своє життя.
Та війна безжально змінила долю родини. На початку повномасштабного вторгнення Артур втратив дружину, яка померла внаслідок інсульту. А вже у березні 2023 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Попри особистий біль і складні життєві випробування, Артур став до зброї — бо розумів, що захищати Україну сьогодні є обов’язком кожного, хто здатен тримати стрій.
5 грудня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Орлянське Куп’янського району Харківської області, Артур Вячеславович загинув. Мужньо, чесно, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
15 грудня він був похований на новому кладовищі селища Сарата — там, де почалося його життя і де знайшов він свій останній спочинок.
Саратська громада схиляє голови в глибокій скорботі та вдячності. Ми завжди пам’ятатимемо доброту Артура, його тиху силу, людяність, його жертовність, яка дала нам можливість жити, дихати й боротися далі.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях.
Вічна шана і вічна пам’ять Герою України — Артуру Іванову.