Все своє життя він був пов’язаний із Саратoю – тут народився, виріс, працював. Люди пам’ятають його щирим, відкритим і завжди готовим підтримати словом. Довгий час Олександр працював водієм таксі, тому знав чи не кожного односельця і завжди зустрічав їх доброю усмішкою. Разом із тим, він був принциповим і небайдужим до життя рідного селища.
Коли ворог прийшов на українську землю, Олександр прийняв рішення стати на її захист. У травні 2023 року він добровільно вступив до лав морської піхоти ЗСУ. Разом із побратимами виконував бойові завдання у Донецькій, Херсонській та Миколаївській областях.
22 серпня 2024 року під час служби у районі села Олександрівка Миколаївської області його серце зупинилося.
Для батьків і рідних ця втрата стала невимовним горем, для громади – болючим нагадуванням про ціну свободи. Ми пам’ятаємо його як добру людину, відданого сина України та справжнього Героя.
Світла пам’ять Олександру Тищенку!
Герої не вмирають.